Шаріпов Артем Олександрович (позивний «Тімон»)
Дата та місце народження: народився 23 червня 1987 року у селі Грабове, Шахтарського району, Донецької області, Україна.
Місце проживання: село Грабове, Шахтарського району, Донецької області, Україна.
Дата та місце загибелі: 3 травня 2022 року під час оборони останнього українського форпосту Маріуполя – заводу «Азовсталь».
Звання: Сержанта служби тилового забезпечення.
Посада: Начальник сховища майна квартирно-експлуатаційної служби.
Підрозділ: ОЗСП «Азов».
Біографія.
Артем народився 23 червня 1987 року у селі Грабове, Шахтарського району на Донеччині у звичайній сім’ї. Він навчався у місцевій загальноосвітній школі. Після закінчення 9 класу Артем прийняв рішення не продовжувати своє навчання в школі та не вступати до технікуму чи інституту, оскільки наука його не дуже цікавила. Замість цього він обрав інший шлях для свого майбутнього і вирішив піти працювати на шахту. Багато років Артем присвятив цій важкій та небезпечній праці, невтомно долаючи усі труднощі, виховуючи у собі дисциплінованість, здобуваючи життєвий досвід та професійні навички.
Після окупації селища у 2014 році, де жив Артем, сім'я вірішила виїхати до Василівки. Він доєднався до полку «Азов», де був бійцем служби тилового забезпечення, виріс у званні до сержанта і займав посаду начальника сховища майна квартирно-експлуатаційної служби.
«Тімон» завжди був відповідальним, скрупульозним, прямолінійним, втіленням чесності та доброти. Його пильність в роботі – беззаперечна, а кожен його крок пронизаний принципами та чесністю, надійністю, на яку повсякчас можна покластися.
Тімон не просто знайшов своє призначення у полку «Азов» – він зустрів кохання свого життя та свою майбутню дружину Юлію. Народився син Богдан.
На час повномасштабної війни Юлія була вагітна вдруге, з маленьким сином на руках вони постійно ховалися у підвалах від обстрілів та незваних гостей. Чудом Юлії вдалося виїхати з окупації через 20 рашистських блокпостів і ще й провезти деякі документи, грамоти та нагороди чоловіка, які вона сховала під одягом.
Артем Шаріпов, як і усі Азовці, став обороняти м. Маріуполь.У Артема були поранення в руку, в ногу, неодноразові контузії. Лише після його загибелі вона дізналася, що чоловік допомагав на «Азовсталі» медикам, пораненими, цивільним, які намагалися вберегтися від ворожих бомбардувань у бункерах. Також Артем мав завдання виходити до інших сховищ, яких на комбінаті було чимало, шукати провіант, медикаменти та все, що було потрібно захисникам.
Тімон загинув 3 травня 2022 року під час оборони останнього українського форпосту Маріуполя – заводу «Азовсталь». Під час виконання службового завдання він отримав важкі осколкові поранення. Воїну назавжди 34 роки.
Посмертно сержант Артем Шаріпов нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
