Памʼятаємо героїв! Ластович Олексій Юрійович
Щороку 29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року №621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за Батьківщину.
Памʼятаємо героїв!
Ластович Олексій Юрійович, позивний «Кречет», народився 4 вересня 1986 року в селищі Новотроїцьке Ольгинської селищної громади Волноваського району Донецької області.
Головний сержант окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Загинув 21 квітня 2022 року в бою з російськими окупантами.
Олексій Ластович пішов на військову службу в 2014 році з Майдану – неймовірного прояву національно-визвольного руху проти антинародного режиму. Олексій тоді просто не міг стояти осторонь.
Після Майдану Олексій Ластович служив у Державній прикордонній службі у селищі Новотроїцьке на Донеччині, потім – у селищі Ялта Мангушської селищної територіальної громади Маріупольського району. У 2020 році він перевівся до полку «Азов» Національної гвардії України.
Свого часу Олексій познайомився з Тетяною – кінологінею Державної прикордонної служби. Вона була донькою психологині «Азову» Наталії «Ромашки» Луговської з Червонограду Львівської області – і мати Наталія, а ще раніше брат Тетяни Юрій Луговський, патріоти-«азовці», віддадуть життя, захищаючи українську землю.
Олексій і Тетяна одружилися в 2018 році й мешкали в селищі Ялта. В сім’ї народилося двоє дівчаток, і на момент повномасштабного вторгнення Тетяна була вагітна третьою дитиною.
У березні 2022 року Олексій Ластович разом з побратимами із «Азову» прийняв перші бої, коли ворожі війська підступили до Маріуполя. У його руках була зброя, а в серці – гаряча любов до родини та всієї України. Він тримав оборону міста до останнього – серед вибухів, під шаленим вогнем, без води й їжі. Кожен день у цьому пеклі був випробуванням, але Кречет не здався. Щиро вірив, що вистоїть, що повернеться і знову зможе обійняти свою сім’ю. Та війна не дала йому шансу на повернення. Він загинув 21 квітня 2022 року в бою з російськими окупантами від снайперської кулі: постріл прийшовся у грудну клітину та навиліт пробив дві пластини бронежилета…
Хорунжий штурмової бригади «Азову» Едуард Юрченко сказав про Олексія Ластовича: «Він міг зробити ще дуже й дуже багато, але склалося так, що він пішов, поклавши життя за Україну. Все в його житті було наповнене боротьбою за нашу країну, за відстоювання наших цінностей».
У Запоріжжі, куди Тетяна з труднощами змогла дістатися із своїми маленькими донечками, вона народила сина через три тижні після загибелі коханого чоловіка. Назвала хлопчика, як і хотів Олексій, Іллею. А ще Тетяна сподівалася знайти й поховати тіла чоловіка й матері. Згодом, після великого обміну тілами, ДНК-тести дали можливість ідентифікувати тіло Олексія Ластовича. Його поховали у Запоріжжі 25 серпня 2023 року.
Указом Президента України №343/2022 «Про відзначення державними нагородами України» від 17.05.2022 «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Ластовича Олексія Юрійовича, головного сержанта Національної гвардії України, нагородженоорденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
Його діти ростимуть без батька, але знатимуть, що він – Герой. Його ім’я вписане в історію боротьби, і пам’ять про нього житиме в серцях тих, хто продовжує шлях до Перемоги.
Вічна пам’ять Захисникові Маріуполя!
Слава Герою!
#ПамятаємоГероїв
